Прочани з Івано-Франківська відвідали Меджугор'є

Молодіжною комісією та Паломницьким центром Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ з 6 по 12 травня 2019 р. було організовано прощу до Меджугор'я. Духовно супроводжував прочан о.Іван Сас, заступник голови Молодіжної комісії.
Духовно-молитовна програма, в якій взяли участь близько 50 прочан містила в собі щоденні Божественні Літургії, молитви на вервиці на горі Подбордо, розважання над Хресною Дорогою Ісуса Христа на горі Крижавіц, а також спільні духовні вечірні розважання. Особливим наміренням прочан було випросити у Бога дар миру для нашої Батьківщини України.

Повертаючись з Меджугор'я прочани відвідали Будапешт, де спільно помолились Службу Божу, а також зустрілися з представником української національної меншини в Угорському Парламенті п. Брігіттою Суперак, яка розповіла про життя українців в Будапешті. На завершення відбулася екскурсія по місту.

Висловлюємо подяку дипломату, Почесному Консулу Угорщини в Івано-Франківську п.Василю Вишиванюку  за сприяння в організації перебування прочан у Будапешті.

Повертаючись додому, кожен з учасників мав змогу поділитися своїми пережиттями в часі прощі та зробити добрі постанови на майбутнє.

Пропонуємо до Вашої уваги враження, якими поділилася з нами

учасниця прощі п.Тетяна Вацеба

Кожна людина, свідома того чи ні, є в пошуках Бога. Чує покликання в серці, спрага творіння за Творцем. І Отець наш Небесний притягує нас кожного по особливому: «Я притягав їх людяними мотузками, - поворозами любови» (Ос. 11:4), тим самим породжуючи спрагу за Собою.

            «Споконвіку було Слово…» (Йо 1:1) «Котрі прийняли його – тим дано право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують» (Йо 1:12)

            Цей пошук зібрав дітей Божих в одно і сталося так, що такі різні і водночас такі одинакові люди зібралися під покровом Пресвятої Богородиці і духовним супроводрм о.Івана Саса в одному «ковчезі» (групі), щоб відвідіти Меджугор`є – місце, де живе Марія.

6 травня 2019 року, в день Св. Великомученика Юрія, група паломників вирушила в дорогу. На початку паломництва всі разом взяли участь у Святій Літургії в с.Гошів, в святому Марійному місці. Марія супроводжувала у всьому і всюди, вказуючи дорогу до Сина.

            І дивно і ні, що під час подорожі були чути в розмовах людей фрази:  «Та я вас знаю, ми в одній школі колись вчилися…», «Мій чоловік разом з вами працює!», «Я з вашим сином на волейбол колись ходили!», «Ми ж в одному класі вчилися! Скільки років пройшло!» і т.п. І так Боже провидіння зібрало своїх дітей в одно.

День 1.

7 травня 2019 року – ми прибули на місце зустрічі. Мальовниче селище, розташоване поміж скелястими горами, зустріло нас лагідним теплом травневого сонця, а пташки радісно вітали своїм, зачаровуючим слух, співом.

Привітні господарі готелю гостинно прийняли нас. На всіх вже чекав смачний обід. Пообідавши, ми вирушили на вечірню молитовну програму, яка відбувається щодня і складається з: молитви на вервиці, Святої Меси, молитви за зцілення та Адорації Пресвятих Дарів.  

День 2.

            «Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.» (Лука 1:39)

Думаю, що гора Подбордо – місце об’явлень Богородиці візіонерам, має щось спільне з тією місцевістю, про яку згадує євангелист Лука.

З підняття на цю гору до Богородиці розпочався наш день. 7 година ранку.., тиша.., все ніби в очікуванні чогось.

            Всі разом, наче одна родина, єднаючись в молитві розарію, підтримуючи один одного фізично, ми долали цю дорогу. Духовно єднатися з Марією у Радісних таїнствах її життя нам допомагав наш отець Іван. Дух Святий промовляв ним до кожного серця, спонукуючи їх до переміни. Так непомітно ми здолали такий, на перший погляд, нелегкий шлях. Височіє білосніжна постать Богородиці. Споглядає з висоти на своїх дітей. Місце тиші.., місце спокою.., місце, де кожен з нас мав нагоду особистої зустрічі з Тим, Хто чекає… І до Нього веде Вона – Марія.

            Кожен по особливому єднався з Марією і Ісусом на цьому місці через молитву та спільність.  Наступним пунктом була Свята Літургія, яка служилася в каплиці, біля головної площі храму. В Літургії брали участь всі паломники з України, які на той час перебували в Меджугор'ї. Цей день – середа, був особливим ще тим, що був днем посту – Марія в об'явленнях просила про піст в  середу і п'ятницю, споживаючи хліб і воду.

Це школа Марії – а ми її учні. Слухаючи її, як Добру Маму - неодмінно сягнемо Неба.

            По обіді наша група в супроводі о.Івана вирушила на зустріч. Це зустріч з людиною, яка полишила життя світське, оселившись по сусідству з Богородицею. Людина, яка пішла дорогою світла. Це Патрік і його дружина Ненсі.  Слова-свідчення переміни його життя через одне коротеньке послання Богородиці в Меджугор'ї, перевернуло його життя і життя його родини з голови на ноги. Не було тоді напевне такого серця, яке б не зворушилося цією розповіддю. Адже, знаємо, що найбільшу силу і владу мають ті слова, які передають  правдиве твоє життя. Щирість, радість, доброта, любов,… така легкість, просто випромінювалися на всіх присутніх через цю людину. Невтомне проголошення Любові Бога і Марії до нього і його до Них.  В такого Бога, якого ніс Патрік людям, хочеться вірити. Бо Бог є ЛЮБОВ! І хто, як не ми, ті, що в Христа зодягнулися, маємо Його нести в світ.

День закінчився молитовною програмою.

День 3.

Четвер. Збір о 6.30 год ранку. Наступна вершина для подолання – гора Крижавіц. Вирушаємо на Хресну дорогу. Накрапає дощ. Благословння Господнє на всіх.

            Погода ніяким чином не вплинула на нестримне бажання йти.., йти далі.., вперед. В різнобарвних дощовиках, неначе квіти, розкидані по каміннях, з посмішками  на обличчях ми розпочали цей хресний хід. Хотілося хоч якось, хоча б в такий спосіб, взяти свій хрест і йти за Ним і з Ним на Голготу. Кожен долав свої перешкоди як духовні так і фізичні. Поєднані з Христом, запалені вогнем Духа Святого, під Покровом Марії, долали крок за кроком, камінь за каменем.

            Стації.., розважання.., молитва.., духовна наука…і тиша. Інколи чуєш тільки дощ і впевнені кроки кожного своїм хресним шляхом.

            І ось вершина… Перед останньою стацією пам'ятний знак священику, отцю Славку Барбаричу, який вів роботу з паломниками в Меджугор'ї. Він помер 24.11.2000р., о 15.30 год на горі Крижавіц, після молитви Хресної дороги.

            Вершина… Хрест… Його видно звідусіль і все видно з місця, де він є. Хрест – орієнтир – видимий знак Божої Любові до нас, ціна життя.

Після Хресної дороги – Свята Літургія, яка об'єднала знову всіх українських прочан.

По обіді повчальним пунктом програми була конференція місцевого пароха: Школа Марії – Школа молитви. Марія вчить нас молитися,  молитися серцем, читати Святе Письмо серцем, сповідатися раз на місяць, приймати участь в Святій Літургії, відмовляти повну вервицю (три таїнства) і дотримуватися посту в середу та п'ятницю, на хлібі і воді.

День 4.

П'ятниця. Розпочався день з найголовнішого – Божественної Літургії – спільна Євхаристія – з нами Бог. Після Літургії, зігріті теплом сонця, всі вирушили в дорогу до центру спільноти «Ченаколо», де живуть люди, які колись почувалися втраченими для життя. Слова свідчення їхнього навернення до Бога через Марію, торкнули кожного. Не з одних очей текли гарячі сльози. Сльози, бо розумієш, як Бог любить і дбає за кожного, щоб ніхто не пропав. Дорослі чоловіки з вервицями в руках – чи не найбільше свідчення того, що в Бога нема нічого неможливого. Надія завжди є. Вона оживляє віру, пробуджуючи любов.

            Як одним помахом крила минули дні. Дивне місце, по особливому привітне. Незважаючи на безперервний потік людей, які приїжджають сюди: різного віку і національностей – тут панує неймовірний мир і спокій. Таке враження, ніби все просякнуто любов’ю.

            Але час повертатися. Дорогою назад мали неймовірну нагоду споглядати красу, яку сотворив Господь у милості Своїй до людини. Краса хорватського краю. Неймовірні гори: величні і непорушні. Неймовірна чистота і прозорість води моря, біле каміння..

            Краса міста Будапешт, яке нас гостинно прийняло на перепочинок душі і тіла в дорозі.

            Для мене це була неймовірна, по особливому виняткова поїздка, як і для кожного мабуть. Хотілося бути всім разом, поєднаних одним Духом – Духом Воскреслого через Марію, Найдорожчу Матір. Але на все свій час. Завершилася поїздка чудесним співом українських пісень, що запалило в наших серцях бажання знову разом провести спільно час. Вірю, що кожен  хоч на крок став ближче Бога, щось важливе до тепер – поступилося місцем Володареві; кожне серце збагатилося, запалилося і укріпилося у вірі. Рішення кожного, крок, дія, згода.. - дало можливість Богові діяти в серцях людей, щоб здобути той Правдивий мир. Мир у серці, мир у сім'ях і нести його у світ.

«…мій мир даю вам; не так як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше і не страхається!» (Йо 14:27)

            Такий наш Господь. Об'єднує всіх і все Своєю любов'ю, творить  Царство вже тут.

День приїзду.

12 травня – Неділя мироносиць, День матері. Наша Мати Марія чекала нас тут. Дякую Тобі Маріє, що вчиш і ведеш, опікуєшся і дбаєш, охороняєш від зла, а найголовніше – любиш! І цією любов'ю провадиш нас до Свого Сина, щоб у Ньому нас прийняв Отець.

«Така бо воля Отця, що кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» (Йо 6:39-40).

P.S. Цього ж дня, 12 травня 2019 року Папа Франциск, дбаючи про добро вірних, авторизував проведення офіційних прощ до Меджугор1є. ( джерело Vatican NEWS)

Інформаційний центр Молодіжної комісії

Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ