Блаженний Іван Слезюк

   Іван Слезюк народився 14 січня 1896 року в с. Живачів Обертинського (тепер Тлумацького) району Станиславівської обл. у родині заможних селян. У 1908 р. він закінчив сільську школу, а в 1917 р. – Коломийську гімназію. З 1918 року навчався в Станиславівській Духовній семінарії, після закінчення якої у 1923 році був рукоположений на священика єпископом Григорієм Хомишиним. Працював священиком-катехитом польських шкіл м. Станиславова, в чоловічій і жіночій гімназіях ім. Скарбовського, у державному чоловічому ліцеї, у звичайному загальноосвітньому чоловічому польському ліцеї. До 1939 року був духівником монастиря сестер Милосердя Св. Вінкентія.
Окрім того, о. Слезюк був радником єпархіального церковного суду в подружніх справах. У часи німецької окупації о. Іван Слезюк працював катехитом у торговій школі та сотрудником Катедрального собору Святого Воскресіння. У квітні 1945 року з рук Владики Григорія Хомишина о. Іван отримав єпископські свячення на випадок арешту останнього.
12 червня 1946 р. Військовий трибунал МВС Станіславівської області засудив його на 10 років позбавлення волі і переїзд у Воркутинські табори, куди дістався на початку 1950 р. Звільнившись із ув'язнення 15 листопада 1954 р., повернувся до Івано-Франківська. Протягом майже восьми років підпільний єпископ Іван Слезюк здійснював адміністрування Івано-Франківською єпархією. Власне ця його активна душпастирська діяльність і стала причиною другого арешту. У 1962 р. вдруге був заарештований на 5 років позбавлення волі в таборах суворого режиму. Звільнившись з ув’язнення, єпископ Іван Слезюк ЗО листопада 1968 року уділив Архієрейську хіротонію
о.Софрону Дмитерку, ЧСВВ, який після смерті Владики Слезюка став єпископом-ординарієм Івано-Франківської єпархії.
Після звільнення 30 листопада 1968 р. КДБ часто викликало його на чергову «бесіду». Останній виклик був за два тижні до смерті. Повернувшись звідти, зліг та більше не підвівся. Помер 2 грудня 1973 в м. Івано-Франківську.
Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участю Папи Римського Івана Павла ІІ.
Sleziuk.jpg

Успіння Богородиці
День смерті Пресвятої Богородиці називається в нашій Церкві Успінням, бо її тіло після смерті не зазнало тління, але одразу з душею було взяте до неба. Не маємо історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це у Євангелії нічого не згадано. Основу празника Успіння творять священна традиція Церкви від апостольських часів, апокрифічні книги, постійна віра та однозгідна думка Святих Отців і Вчителів Церкви першого тисячоліття християнства. Успіння це увіковічений день пам’яті Її туземного життя, це день Її тріумфу і прослави Царицею Неба і Землі.
Папа Франциск з нагоди празника Успіння
«Вона була першою, що увірувала в Божого Сина, та є першою з-поміж нас, що взята до неба з тілом і душею. Вона першою прийняла та пригорнула в обіймах Ісуса, коли Він був дитиною, і є першою, кого Він прийняв у Свої обійми, вводячи у вічне Царство Отця. Марія, покірна і проста дівчина із непомітного села на околицях римської імперії, саме через те, що прийняла Євангеліє та ним жила, введена Богом у вічне перебування поряд із троном Сина. Саме так Господь скидає могутніх з престолів та підносить вгору смиренних», – сказав Папа.
В день свого чудесного Успення Божа Мати зібрала біля себе Христових апостолів і учнів, так і сьогодні вона зібрала всіх нас, своїх дітей, щоб вислухати і прийняти наші щирі молитви, підтримати й обнадіяти наше паломницьке життя, і як добра Мати, обдарувати нас своїми щедрими дарами.
Проте, Свято Успіння Божої Матері навчає нас, що основна мета набожності до Богородиці, не лише успішне вирішення людських проблем, а осягнути вічну радість і щастя, тобто бути близько Бога, як Марія. Сестра Марія з сьогоднішнього Євангелія найкраще відображає особу Богородиці і значення свята – бути разом з Богом. Марія вважала за краще сісти у стіп Ісуса і слухати слова його наук, за що отримала похвалу від Ісуса, на противагу до своєї сестри Марти, яка старалася пригостити Христа смачними стравами.
Не забуваймо у своїх молитвах просити Марію про духовні дари, особливо про довір’я Богу, повну надію на Бога, готовність до вічного щастя.
Папа Бенедикт говорячи про Успіння Богородиці навчає:
«Існує також інша непохитна надія, «Бог нас чекає, ми не йдемо у порожнечу, нас чекають… і, переходячи в інший світ, знаходимо доброту Богоматері, знаходимо наших найдорожчих, знаходимо вічну Любов. Бог чекає на нас, і в цьому – наша велика радість та велика надія, що народжується саме із сьогоднішнього свята», – сказав Бенедикт XVI, закликавши вірних ввірятися материнському заступництву Пресвятої Богородиці, «щоб Вона випросила для нас в Господа скріплення віри у вічне життя, допомагала нам добре та з надією пережити час, дарований нам Богом».
З життєпису святого Домініка Савіо довідуємося про таку подію. Кільканадцять років після своєї смерті Савіо з’явився своєму вихователеві, отцеві Донові Боско.
„Мій дорогий!”- запитав його Дон Боско, - скажи мені, що давало тобі найбільше спокою і надії при смерті?” „Прошу відгадати”, – відповів юнак. „Може те, що ти дуже любив святу чистоту?” „Ні”. „А може те, що ти мав чисте сумління?” „Також ні”. „То, можливо, надія, що йдеш до неба?” „І не це”. „Ну то що ж?” „Прошу отця, найбільше спокою і радості в годині смерті додавало мені те, що я все життя дуже любив Пречисту Діву Марію, Її почитав, старався Її наслідувати і тому був певний, що я є під її Покровом. Тож прошу часто повторювати всім своїм учням, щоб якнайгарячіше любили й почитали Марію і будуть щасливі в житті і в годину смерті”.

Фотогалереї

Друзі сайту

bigboard2_0.jpg413.jpg429.jpg415.jpgekolog..jpg416.jpg417.jpg427.jpg
123.jpg
424.jpg428.jpg430.jpg481.jpg
1176.png1179.jpgimage.gif

Наша кнопка

<a href="http://kom.if.ua/" target="_blank"><img src="http://kom.if.ua/sites/default/files/Doc1.jpg" width="140" height="62" alt="Молодіжна комісія МК УГКЦ" />

Молодіжна комісія МК УГКЦ