Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці

   Правда про Непорочне Зачаття розвивалась досить повільно, потрібні були особливі благодаті й світло Св. Духа. На Сході вже в VII столітті святкувалось свято «зачаття Анни», тобто виражалася віра в те, що Анна зачала Марію без первородного гріха. У ІХ столітті це свято дійшло до Риму, але вже під назвою «зачаття Марії». Офіційно це свято було затверджене для Римської дієцезії у XV столітті, а у ХVІІІ – для всієї Церкви. Однак найбільше значення для розповсюдження нового свята в Церкві мало оголошення догмату про Непорочне Зачаття Марії Папою Пієм ІХ 8 грудня 1854 р. У буллі «Ineffabilis Deus» Папа написав, що Найсвятіша Діва Марія від першої миті свого зачаття була збережена від первородного гріха. Підтвердженням проголошеного догмату були слова Пречистої до Бернадетти, якій Вона об’явилась у Лурді 1858 року. Тоді свята Бернадетта запитала Прекрасну Діву, хто вона така; Марія відповіла: «Я – Непорочне Зачаття». Також під час об’явлень, які мала св. Катерина Лабуре та об’явлень у Фатімі Марія наголошувала цей факт. Збереження Марії від первородного гріха означає для Неї також свободу від усіляких наслідків цього гріха в моральному порядку, тобто свободу від схильності до гріха. Правда про те, що жоден гріх, навіть найменший, не торкнувся Марії протягом усього життя, зовсім не означає, що вона була вільна від спокус злого духа. Бо у Святому Писанні читаємо, що злий дух спокушав теж, Ісуса, самого Бога. Коли сатана так поводився із самим Господом, то що можна сказати про Марію, яка була тільки людиною? Диявол спокушував її, але довіряючи Господу, вона перемагала його спокуси. Її особлива материнська близькість до Ісуса була запевне приводом більших нападів диявола на Неї, ніж на будь-яку іншу людину. Однак, будучи в особливий спосіб огорнена святістю Бога, у серці Марії завжди торжествувала любов і не знайшлося в ньому місця для зла.    Інформаційний центр Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ