Святий Великий піст, який також називають Чотиридесятницею, – це одна з найдавніших і найбільш духовних практик християнської релігії. Історія Великого посту давня і багата традиціями. Вона сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називається Великим не тільки тому, що він найтриваліший, але й тому, що він найважливіший в житті Церкви і кожного християнина.
Від IV століття маємо перші згадки про 40-денний передпасхальний піст. Перше свідоцтво дає нам Нікейський Собор.
Число 40 з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до передпасхального посту скоріше в символічному, ніж в буквальному розумінні. У Старому Завіті читаємо про 40 днів потопу (Буття 7, 4), про 40-річну мандрівку Ізраїльтян по пустелі (Чис. 14, 33), про 40-денний піст Мойсея поки дістав він від Бога таблиці закону (Вих. 34, 28), про 40-денну подорож пророка Іллі до гори Хорив (І Цар. 19, 8). У Новому Завіті говориться, що 40-го дня Йосиф і Марія принесли Дитятко-Ісуса до Єрусалимської святині, про 40-денний піст Ісуса Христа в пустелі (Мат. 4, 2), про 40-денне перебування Його на землі після свого Воскресіння (Діян. 1, 2).
Свята Церква від самого початку приділяла велику увагу числу 40. У перших століттях були в духовній практиці 40-денні покути, а відтак прийшов й 40-дений піст перед Пасхою. Ціль Великого посту
«Тому, що ми не постили, нас було вигнано з раю. Отже дотримуймо піст, щоб повернутися туди» (Св. Василій Великий: Про піст І). Час Чотиридесятниці має своє велике значення для нашого духовного життя. Може сьогодні з різних причин ми не в силі строго постити, але й сьогодні маємо обов'язок дотримуватися духовного посту, тобто вести боротьбу з нашими шкідливими звичками, молитися, практикувати християнські чесноти та добрі справи. І якраз ця наша духовна обнова є властивою і найважливішою ціллю Святого Великого посту.