8 кроків до покаяння за псалмом 50

У нас з братом був нічний дитячий ритуал — перед сном ми просили один в одного прощення за вчинені нами «гріхи». Будучи попереджені про те, щоб «не дозволяти сонцю сідати у гніві нашому», ми намагалися переконатися, що покрили всі можливі «гріхи», які могли скоїти один проти одного впродовж дня.

Читаючи Псалом 50 (51) (написаний Давидом після того, як пророк Натан виступив супроти Давида в його гріху), я розумію, якими поверхневими були мої дитячі вибачення. Зрештою і зараз, у дорослому віці, багато моїх розкаянь залишають бажати кращого.

Часто ми сприймаємо покаяння як заяву — «Мені дуже шкода, будь ласка, вибачте мене». Тобто ставимо «галочку» і (як ми сподіваємося) пом’якшуємо свою провину. Та, вчитуючись у 50-й (51) Псалом, бачимо, що покаяння — це звернення від гріха до Бога. Тобто процес, який не лише пом’якшує провину, але й вирощує глибоку радість.

Тож, як же нам зростати в цій радісній звичці покаяння? Ось вісім кроків.

1. Визначте гріх.

Перший крок до осмисленої сповіді — це розуміння того, що таке гріх. Давид використовує три різних слова в Псалмі 50 (51): «беззаконня», «гріх» і «злочин». Кожен термін був свідомо обраний за його унікальне значення.

«Злочин» — це бунт проти Божої влади і закону.

«Беззаконня» — це спотворення встановленого порядку.

«Гріх» — це промах, непопадання в ціль.

Давид також говорить, що його гріх глибокий — без применшення або виправдання.

2. Взивайте до Божої милості.

Псалом починається так: «Помилуй мене, Боже, з великої милості Твоєї…» (Псалом 50 (51): 3). Тут Давид взиває про прощення, ґрунтуючись на тому, що він знає характер Бога — Він милостивий. Давид знав, що Бог будує з ним стосунки «незмінною любові». Тож, коли  приходимо до Бога в покаянні, то робимо це завдяки Його завіту з нами через Христа.

3. Уникайте самовиправдання і дивіться на Бога правильно.

Гріх Давида заподіяв біль багатьом людям. Він вчинив перелюб, організував вбивство і намагався все це приховати. І все ж він говорить Богу: «Тобі, тобі єдиному, згрішив я, і зло на очах твоїх учинив я, щоб ти у вироку твоїм був оправданий і правий, коли будеш судити» (Псалом 50 (51) : 6). Як таке можливе? Гріх — це постріл повз ціль. Тобто мимо Божої мети. Наш гріх завдає болю іншим, і ми повинні просити у них вибачення, але в кінцевому рахунку будь-який гріх направлений проти Бога.

4. Дивіться на Ісуса.

Давид пише: «Окропи мене іссопом, і я буду чистий, обмий мене, і я над сніг буду біліший» (Псалом 50 (51) : 9). Він знає, що іссоп означає очищення кров’ю (дивіться Вихід 24), і він знає, що тільки кров може очистити. Чого він не знає, то, як саме це буде зроблено. Але ми знаємо це. У нас є повне одкровення Ісуса, який «Інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою» (Євреїв 9:26).

5. Просіть у Бога зцілення.

Давид молиться: «Дай мені відчути радість і веселість, нехай радіють кості, які ти покрушив» (Псалом 50 (51) : 10).Коли Бог відкриває нам наш гріх, це болісно. Завжди неприємно зіткнутися з тим, наскільки ми нечестиві. Але, наприклад, коли ми пошкодили собі руку, то подібно звернутися до хірурга, щоб вправив зламану кістку. Так і Бог — той, Хто перемагає, вправляє і зцілює.

6. Прийміть розраду від Духа.

Потім Давид молиться: «Не відкидай мене від обличчя твого, духа твого святого не відбирай від мене» (Псалом 50 (51): 13). Але той факт, що Давид глибоко сумує про свій гріх, є ознакою того, що Дух діє в ньому. Ви коли-небудь були настільки збентежені своїм гріхом, що замислювалися: «Як Бог може любити мене? Я і не християнин зовсім». Тіштеся розумінням, що печаль, яку ви відчуваєте, є ознакою того, що у вас діє Святий Дух, спонукаючи вас ненавидіти те, що ненавидить Бог.

7. Радійте і кличте істину.

У віршах 15-17 Давид просить Бога зробити його настільки радісним через своє спасіння, щоб він не міг не сповіщати Євангеліє іншим: «Поверни мені радість спасіння твого і зміцни мене духом благородним, щоб доріг твоїх навчив я беззаконних, і грішники щоб навернулися до тебе. Визволь мене від кровопролиття, Боже, Боже мій, Спасе, і язик мій буде радуватись твоїм милосердям. Господи, відчини губи мої, і уста мої возвістять хвалу твою. Ти бо не любиш жертви, і всепалення, коли б я й дав, ти не хоч». Це важливо, тому що дуже часто ми робимо протилежне — ми грузнемо в своєму гріху і відступаємо від служіння іншим, тому що вважаємо себе негідними. Але радість прощення повинна спонукати нас ділитися доброю новиною з друзями, родиною, колегами та сусідами.

8. Вирішіть коритися.

Ми можемо виконати всі перераховані вище кроки, але якщо ми плануємо знову грішити, то благодать насправді не вкорінюється в нас. Бог бажає бачити ознака щирого покаяння.

Мусимо розуміти, що доки гріх не стане гірким, Христос не буде солодким. Якщо ми приходимо до Бога зі серцем, налаштованим на послух, Він «не знехтує його» через жертви Христа за нас: «Жертви Богові – дух сокрушенний: серцем сокрушенним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Псалом 50 (51) : 19 ).

На відміну від моїх дитячих вибачень перед сном, практика такого покаяння привела до глибокої радості, коли я навчилася ненавидіти свій гріх і більше любити свого Спасителя. Це також спонукало мене відкриватися іншим людям, не прагнучи приховати свій гріх, але закликати інших молитися за мене і створити співтовариство жінок, які борються з гріхом разом. Як і Давид, я рада розповідати іншим про Божу благодать і прощення, залежачи від Христа в кожному кроці на моєму шляху.

Переклад Наталії ПАВЛИШИН

https://dyvensvit.org