9 способів подолати жадібність

Жадібність – може принести чимало зла, коли закрадається в наше серце. Ось кілька способів запобігти їй.

Ми живемо в суспільстві, яке ставить успіх на п’єдестал. У пошуках щастя та кращого життя ми навіть не усвідомлюємо, що саме гроші та придбані товари нерідко володіють нами. Як не потрапити в пастку, яка приносить так багато радості Злому?

Не легковаж цією вадою

Жадібність – не те, чим можна легковажити. Кожен, хто одного разу дозволив жадібності укорінитися в його серці, незабаром буде охоплений ще сильнішою пристрастю. Тому треба бути пильним.

Пригадай, звідки походять і для чого дані тобі усі земні блага

Гроші та те, що є нашою власністю, не походять від нас і не призначені для нас. Звичайно, ми здобуваємо їх своєю працею, але в кінцевому підсумку вони походять від Бога. “Скупець”, – сказав святий. Ян Марія Віяні – подібний на свиню, яка харчується жолудями, але не піднімає голови, щоб побачити, звідки вони беруться ».

З іншого боку, гроші не тільки для того, хто їх заробив. “Людина, користуючись благами, повинна розглядати зовнішні речі, якими володіє, не тільки як власні, але як спільні в тому сенсі, що це принесе не тільки користь їй, а й іншим”, – говорить Другий Ватиканський собор.

Де твій скарб, там і серце твоє

Святий Франциск Салезький чудово порівнює: “Орли будують свої гнізда у формі руки, а вгорі залишають лише невеликий отвір. Вони будують їх на самому березі моря, настільки сильними і важкодоступними, що хвилі, які надходять, ніяк не можуть потрапити всередину (…) Так само ваше серце повинно бути відкритим до неба і недоступним для багатства та перехідних речей “.

Практикуй протилежні чесноти

Будь щедрий. Давай не чекаючи повернення, без вагань і без умов. Святе Письмо повторює: “дарма давай” (Мт. 10, 8), “Дай, і буде дано тобі … тому що вони будуть міряти тебе такою мірою, як ти міряєш” (Лк. 6:38).

Жертвуй, особливо вбогим

Слова Святого Василія про багатія, який “уникає зустрічей, щоб лише не дати навіть найменшої милостині”: “Тз наєш лише слова: я нічого не маю, нічого не дам, бо я бідний. Так, ти бідний, бо у тебе немає добра; ти бідний, бо тобі не вистачає любові; ти бідний, тому що тобі бракує добра, бідний, бо тобі не вистачає віри в Бога, бідний, бо тобі не вистачає вічної надії “.

Практична порада: завжди майте при собі трішки грошей. Щоби пожертвувати потребуючим, не судячи і не оцінюючи їх. Нарешті жертвуйте, даруючи себе – посмішкою чи добрим словом.

Дивись ширше

За потребою накопичувати завжди є проблема довіри до Бога, Божого провидіння.Пригадаймо собі історію чоловіка, який нагромаджував багатства, щоби почувати себе у безпеці, його засіки були загачені зерном, однак тієї ж ночі його душа пішла від тіла. (Лк. 12, 20).

Водночас довіряти Божому провидінню – це не бездумно тринькати гроші, це мудро розпоряджатись ними.

Будь конкрентим у милостині

Святий Ігнатій Лойола у своїх «Правилах дарування милостині» наводить приклад «св. Йоаким та св. Анна, які розділили своє майно на три частини: перша – бідним, друга [була виділена] на службу та обслуговування храму, третя – на утримання себе та всього будинку ”.

Ми можемо спробувати, наприклад, на початку року, виділити частину нашого бюджету на конкретні пожертви. Це також може бути можливістю переосмислити: чи насправді нам потрібно те, що ми маємо чи на що витрачаємо кошти, чи користуємось цим і т.д.

Не відкладай на потім

Замість того, щоб повторювати: “Почну жертвувати, коли задовольню усі нагальні потреби” – і ми цього ніколи не зробимо, тому що наступні невідкладні витрати поглинають наші найкращі постанови – краще виділіть певний відсоток вашого бюджету Господеві.

Також можемо виховувати своїх дітей, навчаючи їх цьому дару, заохочуючи їх виділяти частину своїх кишенькових грошей на підтримку конкретної роботи або виконання певного жесту матеріальної підтримки якоїсь справи.

Вправляйтесь у байдужості

Святий Ян Клімак каже: “Оскільки маленького полум’я достатньо, щоб спалити багато дерев, то, маючи лише одну чесноту, ми віддаляємося від усіх тих пристрастей, про які ми говорили. Ця чеснота називається байдужістю, і вона народжується з досвіду і любові до Бога, і з думки, яку ціну доведеться сплатити в годину смерті».

www.dyvensvit.org