Куди веде людину сучасний темп прогресу?

    Ще до недавнього часу дуже часто говорилося про те, що сучасні технологічні винаходи полегшать життя людини, всю роботу замість неї будуть виконувати роботи і машини. Нам залишиться більше часу на розвиток наших стосунків в різних напрямках, як духовних, так і фізичних. Нікуди не треба буде поспішати. Та реальність чомусь стала зовсім іншою, ніж планувалось. Парадоксально, але тепер у нас чомусь ще менше часу ніж було досі. Вже непотрібно довго долати великі відстані пішки, бо є автомобіль; не треба писати листа і чекати відповіді на нього декілька тижнів, бо в нашому розпорядженні мобільний телефон, інтернет. Це зручно і швидко, та хіба у нас побільшало часу? Хіба не повторюємо самі собі: «Я не встигаю, мені бракує часу!» Але чому це так? Чому швидкість прогресу не збільшує часу на «особисте життя»?
   Згадаймо закон інерції, чим більша швидкість, тим більший шлях зупинки, наші «великі швидкості» ставлять перед нами питання: «як «загальмувати», щоб чим менше спричинити шкоди?» Найпростіше, що можна зробити – це не зменшувати швидкості, яка зрозуміло буде наростати. Та найдивніше те, що цією порадою і користуються.
   Але таке рішення призводить до ще більшого браку часу і робить людину більш відчуженою, не лише до себе самої, рідних, друзів, знайомих, але також і до Землі на якій вона живе. Землю починають сприймати не, як середовище в якому живеш, розвиваєшся і якому також потрібно давати можливість «жити і розвиватися» бо саме на ній всі етапи людського життя повторюють наступні покоління, які є людьми і заслуговують мати ті самі права, можливості і звичайно ж обов’язки.
   Планета з швидкістю, яка є пропорційною до швидкості технологічного розвитку, перетворюється на сировинний придаток, з якої лише береться і не так часто повертається. Парадоксально, але через швидкість розвитку і технологічного поступу вперед, знову ж таки бракує часу осмислити всі наслідки байдужості до неї. Швидкість заважає людині, навіть на деякий час зупинитися, озирнутися навколо себе, полюбуватися красою, чи навіть спитати самого себе: «Коли я в останнє дивився на небо?» Отож, куди веде людину сучасний темп прогресу?
   www.ecoburougcc.org.ua