Що чекає кожного з нас після карантину?

Про виклики, можливості, переосмислення та зміни дискутували 24 квітня на онлайн Форумі відповідальних людей, який організувала Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ. Тема «Післякарантинна ера: нова реальність» зібрала представників Церкви, бізнесу, культури, громади та влади.

«Зараз маємо побачити, що дійсно є життєдайним, а що є лише нашаруванням епох і культур»

Владика Борис Ґудзяк ― Митрополит Філадельфійський УГКЦ, президент Українського Католицького Університету:

― Немає жодної кризи, яку не можна використати. Буде шкода, якщо ми цю кризу змарнуємо. Адже в економічно розвиненому світі християнство зараз перебуває у відступі. Минулоріч в Америці на кожну особу, яка долучилася до Церкви припадало 6 осіб, які відходили. Тож зараз маємо побачити, що дійсно є життєдайним, а що є лише нашаруванням епох і культур, що не промовляє і навіть є шкідливим. Саме тут повинен бути основний акцент ― що важливе і як це плекати в собі та між собою. Тому такий форум і таке спілкування є новою можливістю почути один одного.

Є багато викликів та найбільший ― щоб Церква була Церквою. Якщо дивитися а український міграційний вимір, то ми втратили 80% вірних. Це перший виклик. Еталон для цього є Святе Письмо, Ісус Христос. І цей еталон краще видно в критичний час.

Ми досліджували підпілля Української Церкви. Який це феномен був! Велика помилка, що виходячи з підпілля, ми ностальгійно дивилися на те, що було до Другої світової війни, бажаючи повернутися до того, що вважали нормальним, звичним. І зараз нам усім варто зрозуміти: ми не вернемося і не треба вертатися до того, що було.

Гляньте, як тепер ми виходимо на горизонтальну комунікацію. Саме цього потребує Церква. Територіальність парохій, єпархій не має того значення, що раніше. Зараз можна дивитися Богослуження з будь-якого храму в усіх країнах і континентах.

Найважливіше зараз ― співпрацювати, спілкуватися, зняти фільтри. Нам треба бути відкритими і щирими, відновити здорове поняття батьківства. Це одна з проблем у світі. Чоловіки сьогодні відступають від відповідальності батьківства.Питання: якими вони є батьками? Якими духовними отцями є священники і єпископи? Маємо зосередитися на стосунках із Богом. Христос нас запрошує бути таким, як Він ― синами й доньками Отця. Тож мусимо мати піднесені очі до Бога.

Бачу в своєму житті, що цей час є нагодою переосмислити. Людина мусить чутися зціленою. На найглибшому рівні нас може вилікувати лише Господь. Лише в Бозі ми можемо звільнити себе від травм. Криза дозволяє нам назвати це на ім’я, горизонтально про це заговорити.

«Не пригадую в світовій історії випадки, коли взагалі не дбали про те, щоб людина споглядала прекрасне»

Ахтем Сеітаблаєв ― український кримськотатарський актор та режисер, Заслужений артист АР Крим:

― Без обміну думками, емоціями складно будувати діалог і знаходити свій шлях не лише в творчості, а й у житті. Люди, які знімають фільми, малюють картини, пишуть отримуєш великий фідбек від життя, довкола якого потім рефлексують. І роблять це не лише для інших, а передовсім для себе.

Якщо говорити про кіно, і це підтверджено зацікавленням глядачів, особливо останні три роки ми спостерігали велике зростання до українського кінематографу.  Наприклад, минулоріч, на великі екрани вийшло 37 стрічок українського виробництва і перш за все вони були створені за підтримки держави.

Звичайно, не думаю, що якась стрічка здатна змінити життя людини докорінно. Та якщо хоча б хтось один, переживши певні емоції, певний досвід, зробить перший крок, щоб змінити своє життя на краще ― це вже велике досягнення. Тож важливою складовою світу є культура, особливо в час таких потрясінь, які переживаємо― війна і пандемія.

Зараз постає безліч запитань: як бути далі, чи робити кіно, чи намагатися створити щось на кшталт додаткової вартості до існування людини, чи піклуватися про культуру, а чи цього не потрібно?

Звичайно, якщо на важелі поставимо життя людини чи культуру, то ми всі оберемо життя і принесемо в жертву культуру. Та я не пригадую в світовій історії випадків, коли взагалі не друкувалися книги, не турбувалися, щоб людина споглядала прекрасне, рефлексувала про сутність свого життя.

Як і мої колеги, я не зупиняюся, пишу сценарії, перекладаю. Це певний виклик. Бо в світі вже давно розвивають контент для мереж. Ми ще перебуваємо на початку цього шляху, та не можемо не скористатися цим часом, щоб вдосконалити себе в цьому. Тому плідно працюю, переосмислюю і роблю контент, зокрема кіно для мереж. Переконаний, що питання культури ― стратегічне для України.

«Якби Дарвін в цей час писав свою теорію, то сказав би, що виживає не сильніший, а виживає адаптивніший»

Маркіян Мальський ― адвокат, партнер та керівник Західноукраїнської філії Адвокатського об’єднання Arzinger (починаючи з 2008 року); з 2016 року був Почесним консулом Австрії, у 2019 році ― головою Львівської обласної державної адміністрації:

― Світ змінився і швидко не повернеться до попереднього стану. Зараз ніхто не береться коментувати, коли побачимо завершення цієї багатогранної кризи. Ми не знаємо, чи будуть наступні хвилі захворювань, чи найближчим часом винайдуть вакцину.

Та ця криза змінює й нас. У бізнесі ми побачили зараз багато толерантності. Є чимало відповідального підприємництва, який робить добро, підтримує різні галузі. Зрештою, нема такої паніки, про яку говорили експерти. Хоча, безумовно, для різного бізнесу зараз складний час і кожен відчує влив цього.

Бачимо багато чорних лебедів, які втручається в економіки, розуміємо, що можлива посуха і зниження аграрного сектору. Навіть у сфері ІТ, яка багато років лідирувала, спостерігаємо спад ― багато проектів зупинилися. Та світ щораз більше діджиталізуться, тож розвитку тут не оминути.

Переконаний, що зараз бізнес передовсім повинен подбати про працівників. Ми відповідальні за людей, які з нами працюють. Також треба розуміти, що платоспроможність клієнтів знизиться. Тому оцініть свої запаси й сили, проаналізуйте, що готові втратити.

Проблему вбачаю в тому, що відсутня комунікація між бізнесом і клієнтами, між менеджментом і працівниками.

Нас чекають ще виклики ― ми не знаємо на якому етапі кризи перебуваємо. Тому всі повинні бутив відповідальними.

Та це добрий час для покращення знань. Я вірю, що ми вміємо розвиватися навіть у найскладніших ситуаціях.

Якби Дарвін в цей час писав свою теорію, то сказав би, що виживає не сильніший, а виживає адаптивніший, бо те, що працювало вчора не працюватиме завтра.

«Чи не вперше маємо чітке відчуття, що ми є частиною глобального світу»

Роман Тичківський ― координатор програми економічного лідерства, у рамках якої Western NIS Enterprise Fund реалізує такі проєкти як: Українська Академія Лідерства, SEED Grant та Програма Розвитку Корпоративного Управління:

― Це перша глобальна економічна криза, яку доводиться нам переживати. Маємо чітке відчуття, як ніколи, що ми є частиною глобального світу. Ми всі в одному човні. Переживаємо тест на мудрість, на справжність, на дружбу.

У своєму середовищі закликаємо усіх до відкритості та старатися критично мислити і долати виклики в той спосіб, як можемо. Зараз важливо не жити ілюзіями.

Бачимо потребу формувати культуру служіння, особливо серед молоді, щоб допомогти найперше літнім людям. Вражені, як багато підприємців включилися до допомоги. Тож ми теж повинні працювати на повну, незважаючи на деякі обмеження.

Це також час на роздуми, час для аналізу, щоб зрозуміти, чого не вистачає, від чого доведеться відмовитися. Розцінюємо це як золотий час.

Впевнений, що наша віра й праця дасть той результат, який потребує наше суспільство.

«Підтримка один одного ― це ключ до успішного проходження цього періоду»

Любомира Мандзій ― в. о. Міністра освіти і науки України:

― Ми не були готові до такого виклику. Та найважливіше ― забезпечити безперервний освітній процес і кожен повинен відповідально ставитися до виконання своїх обов’язків.

Переконана, що головне зараз ― підтримка один одного. Це ключ до успішного проходження цього періоду.

Карантин ― не виклик, а нові можливості. Тому важливою є взаємодія і готовність розвиватися.

Найбільша втрата ― це відсутність живого спілкування.

www.dyvensvit.org