Великопосне послання на 2011 р. Б. Владики Володимира (Війтишина)

   Всечесні отці, преподобні монахи та монахині, дорогі семінаристи, возлюбленні брати і сестри у Христі!
   Великий Піст - це благодатний час для того, щоб поглибити розуміння сенсу та цінності нашого християнського буття, краще усвідомити таїнство Хреста і здійснити глибоке та цілісне навернення до Бога. Таке навернення означає: звільнитись від егоїзму, спокуси володіння, бажання панувати над іншими, і почати керуватись у житті Божою волею, служити Йому та своїм ближнім на зразок Ісуса Христа.
   “Служити Богу” – означає також ставитись з повагою до ближнього та всього створеного Богом світу так, як Він цього хоче. Це означає, з вдячністю приймати те, що Господь дарує в природі, використовувати і розвивати ці дари, а рівночасно й оберігати для майбутніх поколінь.
   Перш за все, слід було б з’ясувати істинне значення посту, заглибитись в його зародження, розвиток, застосування тими людьми, що зустрічаються на сторінках Святого Письма, які є прикладом передань Церкви.
   Посилаючись на Біблію Старого Завіту, як говорить Василій Великий: ”Піст такий давній, як саме людство. Він приписаний ще в раю, коли Адам дістав першу заповідь: ”З дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш” (Бут. 2,17). Це “не їстимеш” – наказ посту і стриманості. Якщо б Єва постила на плід дерева того, ми тепер не мусіли б постити… Нас зранив гріх і ми мусимо лікуватися покутою. Покута ж без посту не вартісна”.
   Отже, як бачимо, проблема посту була поставлена вже у той час, коли наші прабатьки спокусившись, з’їли заборонений плід і були вигнані із місця безтурботного життя. Тому-то ми зобов’язані постійно покутувати постом і молитвою за свою слабкість до гріхопадіння, успадковану від них.
   Продовжуючи тему чотиридесятниці вже як часово визначеного посту, слід згадати про саме такий піст ізраїльського проводиря Мойсея: ”Мойсей там був сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив” (Вих. 34, 28). Отже, в часи діяльності Мойсея вже був визначений для нього піст, як засіб стриманості задля осягнення вищої цілі – отримання Десяти Божих заповідей на кам’яних скрижалях. Господь Ісус Христос перед своїми страстями, усамітнившись, перебував у молитві та пості. Визначений Богом час сорока днів не є пустою вигадкою, а має глибоко символічне значення, як установа задля того, аби людина могла наблизитись до Бога, перебувати в Його присутності, щоб осягнути певні ласки. Таким чином піст тривалістю сорок днів стається, так би мовити, свого роду заповіддю або передумовою, що стосується відносин поміж Богом і грішною людиною, як Творця і творіння, досконалості і недосконалості.
   Піст як припис і Божа установа набув глибокого релігійного значення, як середник спасіння, наближення до Творця в умовах обмеження в усьому, що може стати для нас причиною гріхопадіння. Одним словом – це засіб досягнення цілі. Тут Бог є ціллю, що подав шлях до себе як до остаточної мети спасіння.
   Насамкінець, звернімось до думки Отця Церкви Йоана Золотоустого, що й сам часто вправлявся в пості і передав нам ось ці повчальні рядки: “Якщо ми постимо, здержуючись тільки від поживи, то по сорока днях мине піст, а якщо стримуватись від гріхів, то хоча піст мине, однак він ще далі триватиме і з нього матимемо постійну користь”.
   У дні Святої Чотиридесятниці не забуваймо про вбогого чи нещасного, зігріємо милосердям стражденного, згадаймо у своїх молитвах душі померлих, рідних, близьких і тих, за кого немає кому помолитись.
   Нехай Господь благословить всі наші добрі наміри на цей благодатний час Великого Посту, щоб ми духовно укріпилися та гідно приготувалися до Світлого Свята Христового Воскресіння.
   З АРХИЄРЕЙСЬКИМ БЛАГОСЛОВЕННЯМ
   † ВОЛОДИМИР (ВІЙТИШИН) Єпископ Івано-Франківський УГКЦ
   Дано при Катедральному Соборі Св. Воскресіння ГНІХ в м. Івано-Франківську в день Рівноапостольного Кирила, учителя cлов’ян, 27 лютого 2011 р. Б.
   www.if-eparchia.org.ua