Лідером є той, хто свідомий своїх обдарувань, – Блаженніший Любомир на Форумі молодіжних лідерів УГКЦ

   Для того, щоб активно співпрацювати і доносити найкращі ідеї для втілення, потрібний добрий супровід із конкретними настановами. Для молоді, яка бажає будувати спільноту Церкви, гуртуватись єдино і неподільно, особливо важливо знати, куди йти, яку мету обрати і врешті застановитись, який плід з цього зародиться. Саме про пріоритетність спільної праці та обміну талантами, про розпізнання цілей та покликання розповідав Блаженніший Любомир Гузар під час спільної зустрічі на Форумі молодіжних лідерів УГКЦ, що розпочав свою працю у п’ятницю, 28 червня 2013 р. у Львівській Духовній семінарії Святого Духа.
Наголошуючи на початку зустрічі на тому, що «життя при старанні краще та гідніше», Блаженніший Любомир закликав молодь застановитись над питаннями: що конкретно кожен з нас може зробити для суспільства та Церкви? Яким чином можна заохотити інших? – Шляхом осягнення цілі. Відповідно, бачачи ціль, людина живе зрілим і повноцінним життям.
Зі слів кардинала Любомира Гузара, «люди повинні перебувати у постійному контакті один з одним для того, щоб збагачуватись і розбудовувати суспільство, робити його корисним і сприятливим для інших». Адже ми живемо, щоб кожного дня додавати щось вельми важливе від себе, те, що може бути непритаманне іншим. У сукупності ж, – це творить геніальний простір для геніальних справ. Не варто відмовлятись від співпраці, оскільки у єдності – сила, зростання і успіх!
Не менш важливим фактором для доброго служіння є талант провідництва. «Лідером є той, хто свідомий своїх обдарувань. Добрий провідник повинен чітко окреслити позиції і побудувати їх так, щоб люди хотіли сповняти свої обов’язки. Дисциплінованість тут необхідна», – вважає Архієпископ-емерит.
Без сумніву, є труднощі у реалізації навіть спільної праці. І це нормально, природно. Кожен творить у свій спосіб щось привабливе, потрібне і корисне. Важливо це творити! І тому несприятливі фактори не повинні лякати. Щоб прояснити цей момент, Блаженніший Любомир дає настанову «не забувати про людську неміч і про те, що людина не всезнаюча. Радше взяти із невдачі науку».
У сучасному світі люди шукають себе. Важливо, щоб вони шукали себе правильно, шляхетно, усвідомлюючи своє покликання. Тому сьогодні для кожного є важливо шукати і берегти чесноту второпності, про яку кардинал Любомир згадував двічі. Це свого роду усвідомлення сенсу і важливості правильно мислити і аналізувати. А це, погодьтеся, для молодого лідера є цільовим інструментом при творенні спільноти.
Блаженніший Любомир заохочував слухачів до завзятості шукати і просити порад за будь-яких обставин, бо це є сенсом у пошуках відповідей. «Віра мусить бути діючою. Віра – це мати довір’я до Бога».
Блаженніший Любомир Гузар у розмові з молоддю мало говорив про себе. Коли мова зайшла про життєві труднощі, згадав про те, що у 12 років бачив, як людей вели на розстріл. Коли йому надійшло запитання про його покликання, зізнався, що колись хотів стати астрономом. А решта часу – безперевно ділився з нами життєвими мудростями, які хотілося слухати і слухати. Ділився щиро, з безмежною добротою.
Перші слова до молоді
Я не прийшов тут проводити конференцію, як професор. Я радше хотів би почути те, що вам цікаво і в міру моїх сил і знань допомогти зрозуміти, що нам робити.
Про життєву мету
Яка ціль життя? Яка ціль кожного з нас? Збагнути, які таланти маємо і до чого ми покликані Господом Богом. Треба не тільки задумуватися, не тільки застановлятися, не дай Боже, не тільки нарікати, але – осягнути ціль і те, як до неї прийти.
Про спільну працю і добро
Робіть добро не тільки ви самі один одному, але старайтеся також других до цього заохотити. Важко щось самому осягнути. Бувають моменти, коли це вдається, але рідко. Коли ж ми обмінюємося думками і досвідами, спільно плануємо – стаємо далеко сильнішими і кращими.
Про народ і державу
Тільки тоді, коли ми стараємося щось зробити, щоб цілий нарід, місто чи село могли зростати, життя стає направду кращим.
Корупцію можна направити лише тоді, коли ми зрозумієм, що корупція – це є злочин проти Божого порядку, це є гріх.
Справді важливе є політичне думання, державне, – думання, щоби на довгий час, далеко наперед, забезпечити загальне благо усіх громадян.
Про невдачі
Якщо ми є самі причиною нашої невдачі, треба вдаритися в груди: «Боже, прости мені і поможи». Якщо причиною є обставини, треба себе запитати: чому? Бо може це бути Божа наука для нас.
Якби нам геть все вдавалося – ми стали би дуже горді і забули про Бога: «Я все вмію, я все можу». Коли є невдачі, бачимо, що не все на світі нам належить. Невдача помагає зрозуміти наші немочі. Інколи треба попрацювати, а інколи покірно признатися, що я не є всемогучий, всезнаючий.
Про мрії
Я не мав ніколи таких мрій, що якби вони не здійснилися, то я би був дуже нещасним. Я задовільнявся тим, що Господь Бог мені давав.
Про віру
Віра – це не є щось, що приходить само від себе. Це Божий дар.
Перший засіб зберегти віру – просити Бога, щоб нам допоміг її зберегти. Другий – шукати помочі в людей, до яких маємо довір’я і яких бачимо, що вони справді віруючі.
Якщо виникають якісь сумніви, щодо віри – не треба боятися. Сумніви – це є нагода і запрошення знайти відповідь.
Про страх
Як людині подолати страх? Бути свідомою своєї гідності, яка мене підносить понад той страх. Ти можеш мене переслідувати, морально чи фізично, але я є людина. Василь Симоненко, один з шестидесятників, писав свідомо вірші, за які його могли заарештувати, але переборов страх, відчув в собі внутрішню силу і гідність: я – Людина.
Завершальні слова до молоді
Чим старші будете, тим будете більше переконані, що ми є Божі діти.

http://dyvensvit.org