Пластова розколяда у Березівці

25-26 січня обласна Пластова Розколяда покликала до Березівки Івано-Франківської ОТГ пластунів  з усього Прикарпаття, щоб ще раз пригадати, як відбувались Святвечір, Різдво Христове, Василія Великого, Богоявлення. Їх прибуло аж 287 разом зі своїми виховниками і усім уладом Пласту (сеньйоратом, старшопластунством, юнацтвом та новацтвом) із 15 осередків та станиць Івано-Франківської округи.

Шкільні класи Березівської гімназії перетворились на наметові містечка з кариматами та спальними мішками. На відкриття усі одягли однострій та хустини, а в часі виступів – різдвяні костюми та атрибути. Старшопластун Олесь Дарниць із Рогатина був бунчужним, який упродовж двох днів влучно віддавав накази, писар Любов Сисак із Березівської станиці зачитувала програму дня. Учасників розколяди, які приїхали змагатись на кращу постановку вертепу, маланки, щедрівки, вінчування привітав  комендант дійства, сеньйор праці Пласту о. Богдан Рудницький, парох с. Березівка. Він сказав, що сьогодні всі навігатори, дорожні карти та Вифлеємська Зоря стоять над Березівкою, де вся пластова родина зібралася, щоб сповнити свій головний обов’язок (вірність Богові та Україні) та в спільній коляді прославити Сина Божого, що став Дитям. Голова Тисменицької районної ради Тетяна Градюк, дивлячись в щирі очі пластунів, запевнила, що даремно круки кружляють у небі, а ворог намагається відкусити  шматок нашої землі, бо допоки в полях колосяться жнива, а Чорне море котить хвилі, допоки стоять Карпати, це – наша земля, а ми – її діти.  Благословив і освятив усіх свяченою Йорданською водою отець Михайло Віхоть, голова Молодіжної комісії Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Він передав пластунам вітальне слово Митрополита Володимира Війтишина й наголосив, що «всі, хто славить новонародженого Христа, уже є переможцями».

У різнобарвних хустках, із звіздами пластуни розтягнулись довгою змійкою вздовж дороги, чим дуже прикрасили Березівку. Всіх учасників свята в храмі Різдва Пресвятої Богородиці після Молебню різдвяною постановкою привітали прихильники Пласту із с. Брошнів Брошнів-Осадської ОТГ, наймолодша учасниця колективу, Неля, мала усього півроку.

А після смачного обіду в школі першими презентували свій вертеп пластуни з Калуша. Всіх вразила досить юна учасниця (11 років), яка виконувала роль Марії. Вона акапельно заспівала невідому колядку, з якої запам’ятались слова: «Ніжно цілувала, пеленою вкрила, поклала спати немовля і тихо пісню завела…» Пластуни з Печеніжина Коломийського району були незвичні тим, що в їхній коляді були покутянин, гуцул, закарпатець та запорізькі козаки. Іваниківські дівчата мали оригінальні віночки, вишиванки, різнобарвні шалянові хустки з френзлями. Край Насті Лісовської, дружини Сулеймана Пишного, - це не тільки земля, багата на пам’ятки сакральної спадщини. Пластуни з Рогатина показали частинку вертепу письменниці Віри Вовк, похресниці Андрея Шептицького, яка проживає у Бразилії. Під звуки сопілки на мелодію «Тиха ніч» українські пастушки прийшли до вертепу, стали на коліна перед Ісусиком і заколядували. До них приєднались представниці інших народів (іспанка, француженка та китаянка). Досить чисельними були пластуни з Березівки, вони демонстрували аж два вертепи, юнацький та новацький. Три царі, вояк УПА, чотири ангели, багато пастушків, вінчували та щедрували. Місто Болехів представили дванадцять хлопчиків-ангелів, кожен розповідав, хто він є і за що відповідає.

Компетентне журі (голова Олександра Онишкевич, керівниця міського Палацу культури ім. Г. Хоткевича, пластунка зі Львова, о. Михайло Віхоть, Ярема Зварчук, член пластової ради Івано-Франківської округи з Рогатина,  Оксана Яцківська, волонтерка ГО «Пласт» із Солотвина та я, Юлія Боєчко, журналіст «Нової Зорі») судили в номінаціях «вертеп», «щедрівка», «вінчування», «засівання», «коляда», «маланка». Також ми звертали увагу на акторські здібності, костюми, кількість учасників, старовинні обряди.

Одним із таких обрядів називався «Вінчування Василів». Його презентували пластуни із с. Липівка Рогатинсього району. Для цього дійства вибрали юнака на ім’я Василь, даючи йому звізду в руки. Через плече покладли вінок, виготовлений із сосни, колосків пшениці та калини. Вінок має назву «грегор», що з латині означає «дух охоронець». Ноги пов’язали солом’яним перевеслом. А навколо нього по колу колядники, взявшись за руки, виконали давню невідому колядку про Василя. У 70-их роках липівчани ходили «в'язати» Василів (вінчувати, вітати, вшановувати), а в 90-их роках обряд відродився. Ходили не тільки із звіздою, але й із синьо-жовтими прапорами. В цьому селі «пов’язують» Михайлів на свято Михайла, Іванів на свято Івана, Марій на свято Марії. Цю традицію підтримали пластуни, а обряд за роки Незалежності побачили і в районі, і в області, і навіть у  столиці України.

 До Березівки прибули також пластуни з Кутів і Бані-Березіва (Косівщина), Саджавки і Коломиї (Покуття), Білих Ослав і Надвірної, сусіднього Черніїва, Брошнева (Бойківщина) та Івано-Франківська. Всі вони дивували багатством автентичних колядок, щедрівок, засівань та вінчувань. Суботній день завершився підбиттям підсумків для членів журі, духовною програмою в храмі для пластунів.

Недільний ранок пластуни почали з молитви за героїв Крут, вони виконали патріотичну колядку біля символічної могили перед храмом. В ній розповідається про те, як святкували Різдво на Хортиці, як студентський курінь в бою під Крутами вертепом ішов, як зв’язкова несла кутю бійцям УПА у криївку, як Небесна Сотня співала в небі коляду, як усі моляться за Крим і Донбас, за всіх, хто в окопах, і за всіх нас.

Фіналісти Розколяди продовжили демонстрували свої таланти на гала-концерті у церкві «Різдва Пресвятої Богородиці». На урочисте Богослужіння та розколяду приїхали пластуни, мер міста Івано-Франківська Руслан Марцінків та керуючий справами міськвиконкому Ігор Шевчук, щоб привітати пластунів Прикарпаття. Вони побачили одні з кращих номерів пластових команд, разом колядували. І на одну мить наш міський голова став учасником дійства «Вінчування Василів».

Далі був смачний обід та офіційне закриття пластової розколяди. Але учасники дійства не спішили роз’їздитись по своїх доміках. За два дні вони здружились, бо не тільки спільно колядували, але й виконували банси, мали різдвяну вечірку.

Старшопластунка Любов Бринська  із с. Кути  розповіла, що стільки всього можуть встигнути зробити, мабуть, тільки пластуни! Встати рано-раненько, проїхати 100 км, вистояти на стійці "струнко" на відкритті, піти до церкви на молитву, дивитись на вертеп та слухати духовну науку, виступати, переодягатися, підтримувати виступи друзів, вчити новітню колядку, робити селфі, йти на нічні чування, які торкають серце і душу ангельським співом, повертатися нічною Березівкою і не змерзнути, піти на різдвяну вечірку і ще півночі вкладатися спати ...

Юлія Боєчко.

На світлинах Олексія Петренка: розколяда в Березівці