Декілька порад старого ченця

   В нашому шаленому ритмі життя прагнення до духовного насправді аж ніяк не маліє. І так багато духовних пошуків щодня у кожного з нас. Пропонуємо декілька простих, але геніальних спостережень афонського ченця, які не втрачають своєї значимості і сьогодні.
Життя не має глухих кутів – людина сама їх знаходить.
Щастя – це коли ми ідемо за Богом, а нещастя – це коли Бог іде за нами.
З радістю приймай всі болі і страждання – це все прояви вічного життя, яке неможливо знищити.
У Бога більш за все можливо неможливе.
Жити – не означає нагромаджувати недоліки, а визволятися від них.
Часто у невіруючих людей серце більш відкрите, ніж у тих, хто довго вірує.
Наставник вказує на шлях, але спосіб очищати своє серце слід шукати самому.
Ніколи не звинувачуй обставини та людей. Завжди звинувачуй самого себе.
Не довіряй своїм очам та вухам. Довіряй Богу.
Буквальне і неусвідомлене слідування заповідям не приведе людину до очищення серця.
Помічати недоліки інших – це примножувати власні.
Якщо пройдеш повз свого брата, то ніяка молитва тобі не допоможе.
Добро – це і є єдина форма життя.
Докоряти людям за їхні недоліки – це все одно, що докоряти дзеркалу.
Відсутність добра не прикриєш добрими словами і смиренним виразом обличчя.
Тільки справжнє щастя не має ані кінця, ані меж.
Як тільки ми чіпляємось за цей світ як за опору – він стає безоднею.
Навіть невелике прогрішення відводить серце від далеко Христа.
Часто обставини бувають для нас як гамівна сорочка.
Хто не боїться Бога, той боїться смерті. Та чи є чого боятися тому, хто боїться Бога?
Бог ніколи не йде від людини. Це людина завжди відходить від Бога.
Коли здається, що всьому кінець – саме тоді все і починається.
http://dyvensvit.org