Про мотивацію і відповідальність

   Найпрекрасніше - йти вперед і бажати мотивації чинити добре. Найгірше - зупинитись, обернувшись назад і не бажати мотивувати себе йти далі...
Добре жити і сподіватись. Жити, а не існувати та ще й у страхах дитинства і юності, коли часто і у багатьох триває «боротьба перехідного віку». А як часто перехідний вік затягується? А як часто ми себе (чи нас) позбавляють відповідальності, кажучи: «вона ще юна...», або «у нього перехідний вік...». То називається, що ми добровільно «умиваємо руки». І ми просто не помічаємо, як самі стаємо рабами власних ідеологій, принципів і «канонів самовиховання».
«Всі так роблять, і я так роблю!». А найцікавіше, що питання: «всі кинуться з четвертого поверху – і ти кинешся(?)» – ні на кого не діє. В думках лунає, що ні, не кинулася б, а з іншого кутка мозку «незаперечна розрада» - зі мною біди не буде.
І як то може виробитись після цього інстинкт самозбереження? Зберігати себе варто у тихій покорі, роздумуючи про збереження рівноваги, балансуючи свої внутрішні переживання, бо їх так багато. А коли постійно звертатись до вад і помилок, бо ще не час зростати чи змінюватись – то можна навіки втратити можливість розвинути щось вічне в собі, те, що не в'яне і тьмяніє...
Якщо не проявити запалу та ентузіазму – то не бачити ясно нових способів і переваг, які несуть спокій і мир. Саме за таких умов добре ведеться у всьому. Нема гіршого ніж бути пасивним до власного утвердження. Треба звикнути до думки, що ми є керманичами корабля нашого життя і відповідальність за наше плавання, безпека – засновується лише на нашій відповідальності і увазі. Тут і сьогодні. Ще з юних років прищепити любов до праці – стане в подальшому запорукою успішного польоту, плавання, їзди в житті.
Завжди існували умови, застереження, принципи. Але і від початку творення Землі і людей творився Божий задум, і він аж ніяк не був рівноцінним завчасності чи запізнілості. Все має свій час, місце і призначення. Все діється з Божого провидіння. І це є надто сильне слово, аби його зводити до наших планів чи бажань.
Планувати завтра подорослішати, стати відповідальним, позбутись поганих звичок, змужніти, стати мудрішою, набути смирення – є необґрунтованим переживанням заглянути у своє світле майбутнє. А воно -світле і повне ідей... Але хто, як не ти має це здійснити? Хто проживе за тебе твоє ж життя, та ще й відповідально?
Особисто я – маю своє...
«На рівнині розшукавши найродючіше поле, сій твоє зерно, на власну шляхетність покладаючись» (Сир 26, 20).
Розраховуй на себе при самоорганізації, шукай добрих порад, коли відчуваєш потребу, але не опускай рук, коли треба творити!
Порядність і поступливість є актуальними підсилювачами, що дозволяють влучно відбивати ритм наших вчинків. І правдиво є те, що варто бути солідарними саме з такими принципами гуманності, бо інакше ми ризикуємо втратити справжніх себе. Не тих, що диктує світ, а тих, що диктує голос кожного серця.
Заохочення чи слушна мотивація є тим аспектом, що дає не лише наснагу, але і віру. Віру, яка керуючи нашим життям, дасть потрібне нам і властиве.
Що є обумовленням усіх наших старань? – Бажання жити в гармонії, в достатку, в спокої. То просто треба за одним кроком – робити інший. І це буде найкращою мотивацією.
Анастасія Колосовська
www.dyvensvit.org