Любомир Гузар: "Найбільший для мене подарунок — люди, які за мене моляться"

   Вочевидь, ціле ХХ століття і ось ці поточні роки вже початку ІІІ тисячоліття Українська Греко-Католицька Церква перебуває під дією і впливом особливої благодаті і благословень Божого Провидіння. Й це, передусім, позначається саме на тому, що впродовж усього цього часу її - поспіль один за одним - очолюють архипастирі, кожен з яких творив і творить цілу і вельми яскраву добу в цій її новій історії.
26 лютого Глава УГКЦ у 2001-2011 роках Любомир кардинал Гузар відзначив 80-літній ювілей. 28 лютого Блаженніший Любомир зустрівся в Києві з молоддю і з журналістами.
Що таке мати 80 років і що таке служити Церкві 55 років?
Як доживете, то будете знати. Тяжко переказати. Життя є життя. Час іде вперед. Чогось особливого тут нема. Треба дожити. І з особистого досвіду будете все знати.
Як Ви святкували свій ювілей?
Я нічого не святкував. Мене святкували. Для мене уродини — не публічне свято. Це є родинне свято. Але уродини — це є родинне свято, в якому найважливішими є батьки. Щасливий, чиї батьки ще живуть, до кого можете піти. Щасливі ви, коли є хтось, хто до вас може сказати: дитино. Спогад про батьків — це найкращий момент святкування уродин. Хочу подякувати моїм батькам, бо в житті я дуже багато їм завдячував і до сьогодні завдячую. Ми перейшли стільки різних воєн, але те добро, яке мені батьки передали — я їм за це надіюся до смерти бути вдячним.
Який найкоштовніший подарунок Ви отримали до ювілею?
То - всі люди, які за мене молилися. А всьо решта — добраріч. Найдорожче для мене — щоб добрі люди помолилися за мене. Всі інші речі — то просто речі та й речі. Але направду цінною є, властиво, молитва . Я дуже вдячний тим, хто разом зі мною Богові дякував за Його Святі Дари.
Ви стали наступником Андрея Шептицького на престолі УГКЦ. Пригадайте свою першу зустріч із ним.
Я мав тоді 5 або 6 років. Відбувалося спортивне руханкове дійство, яке організували студенти львівських вузів. Пригадую — зробили вежу, високу трибуну, я весь час на неї дивився. Мій батько, біля якого я стояв, раптом до мене каже: "Ану обернися, подивися!". Я подивився — там під'їхало авто з відкритим дашком, а в ньому сидів старший добродій з великою сивою чуприною. Батько мій каже: то - митрополит. Це мені залишилося в пам'яті. Але щиро мушу вам сказати, що в той час ця вежа мене далеко більше цікавила, ніж митрополит. Я собі пізніше призадумувався: митрополит, може, й помітив малого хлопця з великими вухами. Чи він був подумав - хіба яким пророчим духом, що той малий колись буде його наступником на престолі? 15 років тому, коли я мав 65, мене на дійстві у Львові покликали до слова, і мені дуже трудно було сказати, що я остаточно є наступник в уряді митрополита Шептицького.
Спливли останні години перебування на престолі Папи Римського Бенедикта XVI. Ви особисто зустрічалися з ним. Що про нього пригадаєте?
Серйозна, гарна, вчена людина. Дуже побожна людина. Гарне враження я від нього мав ще до того, як він був Папою, і потім теж. Тепер нова ситуація виборів. То цілком природна ситуація у таких обставинах. Відповідальність, яку людина приймає на себе, велика — перед Богом і перед людьми. Я не є за тим, щоби драматизувати цей момент. То є нормальні вибори.
Наскільки можливий діалог Церков в Україні і чи є в ньому майбутнє?
Є настільки майбутнє, наскільки всі направду будуть прагнути єдности. То є ключ до всього. Не політика, не розрахунки. Ніщо інше. Тільки бажання сповнити Божу волю. Якщо це бажання буде, то буде не пусте говорення, а буде розмова, яка приведе до первісної єдности. Якщо того бажання не буде, а будуть всякі інші розрахунки, то нема надії, що ми скоро об'єднаємося. Хоча ми, як християни, не маємо вибору. Ми маємо обов'язок сповнити Божий закон і жити об'єднані. Питання є — чи ми направду цього хочемо, чи ні.
www.kyrios.org.ua